Зворушлива дружба 3-річного хлопчика та ветерана Другої світової війни

Молода пара Браян та Аніка Річнери з містечка Фармінґтон, штат Міннесота, США, мало спілкувалися зі своїм стареньким сусідом. Вони жили поряд майже десять років, але у кращому випадку, просто віталися при зустрічі. Все змінилося торік, коли їхній син Еммет, якому було 2 роки, вирішив навідатися до сусіда Ерлінґа Кіндема.

— Причиною стали кущі помідорів, які Ерлінґ виростив у себе на городі, — розповідає Аніка, — просто Еммет любить помідори.
“Е’глін, ну сцьо, взе вилосли якісь помідоли?”
Тепер насіння, посіяні в саду, розцвіли у неймовірну дружбу між 3-річним Емметом та 89-річним Ерлінґом, ветераном Другої світової війни, який пройшов через фронти Європи.

— Кожного разу, коли він бачив мене там, то прибігав та запитував: “Е’глін, ну сцьо, взе вилосли якісь помідоли?”, — сміється Ерлінґ, згадуючи ранні візити хлопчика.

— Це чудово для них обох: Еммет підтримує молодість у серці Ерлінґа, а Ерлінґ просто неймовірно терплячий до Еммета, — згадує Браян. — Він завжди знаходить час, щоб пояснити все 3-річній дитині. Вони тусуються разом фактично кожен день.

Кілька місяців їхня дружба ставала все глибшою. Дуже швидко ці двоє стали просто не розлий вода. Кіндем вчив Еммета як полагодити велосипед, як кидати бейсбольний м’яч. Вони влаштовували перегони на тракторах: Ерлінґ на садовому тракторці, а Еммет на іграшковій копії з моторчиком.

— Це благословіння для нас, що в житті Еммета з’явився Ерлінґ, — розповідає Аніка, Емметова мама. — Моя бабуся померла минулого року і Еммет був близький з нею. Ерлінґ йому тепер як дідусь.

“Ерлінґ їхав вниз по провулку, а Еммет мчав поруч. Я думала, мені доведеться викликати швидку, боялася, що дід впаде.”

Одного разу Ерлінґ влаштував на подвір’ї майданчик для гри в крикет, щоб здивувати Еммета, коли той прокинеться і вийде гратися.

Якось Ерлінґ витягнув з гаражу старий запилючений велосипед зі спущеними шинами. Еммет сидів поруч на своєму триколісному ровері та спостерігав як Ерлінґ намагається накачати шини.

— Мені здавалося, що він не зможе забратися на цей велосипед, — сміється Аніка, — але за кілька невдалих спроб Ерлінґ їхав вниз по провулку, а Еммет мчав поруч. Я думала, мені доведеться викликати швидку, боялася, що дід впаде.

Аніка гадала чи переживе їхня дружба зиму. Зрештою, не буде грядки з помідорами, де вони зустрічалися. Хвилювання були марними.

— Я була на кухні, і почула голос Ерлінґа десь дуже близько до будинку, — згадує вона. — Я відкрила вікно і побачила, що вони з Емметом розчистили стежку від задніх дверей Ерлінґа до наших.

Еммет продовжував навідувати Ерлінґа, як і раніше, всю зиму.

— Він просто вчив його так багато, — говорить Аніка, витираючи сльози.

Вони були нерозлучним дуетом, але батьки Еммета вирішили переїхати в сусіднє місто.
— З тих пір, як народився Еммет три роки тому, ми думали про переїзд в більший будинок, — каже Браян Річнер.
— Я пішла до Ерлінґа і сказала йому, що на нашому подвір’ї скоро з’явиться знак «Продається» і ми не хочемо, щоб це було шоком для нього, — розповідає Аніка Річнер.

— Спочатку він сказав: “Це нормально. Я знаю, Ви хочете, щоб по сусідству було більше дітей,” — згадує вона. — Перш, ніж я встигла заперечити йому, що ми переїжджаємо зовсім з інших причин, він додав: “Думаю, до того, як знак «Продається» з’явиться на моєму дворі залишилося не так довго. Я вже не молодий.”
— Я повернулася додому і ревіла кілька годин.

Скоро на Ерлінґа чекали новини про його власний переїзд.

Наближався 90-річний ювілей Ерлінґа, його дружина хворіла, і діти, нарешті, переконали його, що прийшов час переїхати разом з дружиною до будинку пристарілих.

— Це важко, — сказав Ерлінґ надтріснутим голосом, коли його запитали про переїзд, який чекає на них з Емметом.

Але поки що, прощанню доведеться почекати.

— Ерлінґу, йди сюди! — Еммет гукає із сусіднього двору.

Його велосипед перекинутий догори дриґом, Еммет сидить поруч і тримає гайковий ключ.

Він може розраховувати на допомогу кращого друга!

Відео англійською мовою.
Історія Еммета та Ерлінґа швидко стала відомою в інтернеті. Потім про двох друзів написали в безлічі газет і журналів, зняли сюжети на USA Today, ABC, NBC та інших національних і регіональних телеканалах.

Навіть після переїзду хлопці не втратили зв’язок. Вони продовжують спілкуватися і регулярно їздять у гості один до одного.